Незаконна руйнація типографії Фесенка

Одеса є одним із перших міст, де набув розвитку саме український книгодрук. Вагомий внесок в цей процес зробив Юхим Фесенко — одеський видавець та друкар. Свій шлях він почав з помічника в одній з найкращих друкарень Одеси. Роки тяжкої та наполегливої праці привели юнака до відкриття власної друкарні в 33 роки.

Спочатку це було приміщення на Грецькій вулиці, де у 1883 році відбулося урочисте відкриття поліграфії. За три роки друкарня переїхала до двоповерхового (пізніше - триповерхового) будинку на Ришельєвській, 49. Будівля друкарні мала велику значимість для культурної спадщини України.

Типографія стала одним із найвідоміших видавництв, де продукція поширювалась навіть поза межами України. Що важливо, Юхим Фесенко походив з козацького роду, ніколи не забував про своє коріння та видавав українську літературу в найстрашніші для неї часи: період Валуєвського циркуляру та Емського указу.

Юхим Іванович працював у своїй друкарні аж до власної смерти 1926 року. Після цього друкарня проіснувала до 2005 року як міська. Проте сама будівля не має такого щасливого перебігу подій, адже в 2021 році її знесли, аби побудувати житловий будинок.

За словами Ольги Константінової, група активістів, дізнавшись про цю новину, вийшла на мітинг проти зносу пам’ятки архітектури. Проте це був тільки початок.Утворилась ініціятивна група з небайдужих одеситів і місцевих мешканців, яка потім стала центром координації захисту. Проте опозиційна сторона скористалась прогалиною в законодавстві, що була пов’язана з Реєстром пам’яток після здобуття незалежности. Таким чином, будинок на Рішельєвській є в списках, які були в УРСР, проте в реєстрі він не зазначений. Ця прогалина дозволила стверджувати, що це не пам'ятка.

Звісно ж, не обійшлось і без фальсифікації. Під час оформлення типографії як культурної пам’ятки в 2007 році було змінено номери будинків. До документів про друкарню внесли папери про театр Рішельє, що знаходився у значно гіршому стані.

«Це зробилось прямим підлогом, бо типографія була в хорошому стані», - зазначає Ольга.

Окрім ініціятивної групи, яка збирала інформацію, писала звернення, подавала заяви в прокуратуру, до захисту долучились дуже багато людей і організацій. Юрій Нікітін і Юрій Дьяченко ділились досвідом захисту Літнього театру. Місцеві мешканці боролись і ходили на засідання міської ради. Світлана Попова та ГО Автомайдан, а пізніше ще ГО “Адвокація міста” склали і подали позови до суду. Головне мета була — отримати забезпечення на період судового процесу. Суд забезпечення не дав. Міністерство культури та Департамент ОДА надали заборонні приписи. Але забудовник отримав від судді Токмілової призупинення дії цих приписів, і це означало фактично - демонтаж дозволено. Всі можливі інструменти в правовому полі закінчились. З червня після другого великого мітингу почалась руйнація.

Інший вектор боротьби - визнання друкарні пам’яткою. Наталя Мотирєва (ГО «УТОПІК») розробила облікову документацію, Ольга Квасницька, депутатка міськради, комунікувала з Міністерством культури. Однак Експертна рада при Міністерстві культури не взяла облікову документацію на найближче засідання і пішла у відпустку. Тільки через 5 місяців Наталя Мотирєва та Ольга Константінова доєднались на наступне засідання, де їм запропонували поставити на місці будівлі табличку про те, що тут знаходилась типографія Фесенка. Результат: принаймні ініціятивна група досягла своєї цілі мінімум — укріплення сусідніх будинків, аби їхні мешканці не постраждали. Один з укріплених будинків - пам’ятка місцевого значення, будинок Ноллє.

Друкарня Юхима Фесенка — визначна архітектурна пам’ятка, яка була незаконно знесена забудовником. Ініціятивна група «Врятуйте типографію Фесенка» (зараз ГО ЗМІСТОМ) зробила все можливе, аби запобігти цьому. Ця ситуація має набути розголосу, адже збереження пам’яток України є однією з основних ланок до відновлення самобутньої держави.

Зв'язатися з нами

robymo.vam.nervy@gmail.com

Слідкуйте за нами в соцмережах

Політика конфіденційности