Чорноморська доктрина Юрія Липи: сенси та їх втілення
Олександр Музичко
3/30/20261 min read
Слово «доктрина» з латинської мови означає знання, приведене у чітку, тезову, систему, згідно певних принципів. Далеко не усі автори наважуються на такі концептуальні праці, що визначають віхи національної думки. Але одесит Юрій Липа – наважився. Бо на час друку своєї видатної праці «Чорноморська доктрина» (1940 р.) він мав вже міцну інтелектуальну основу та досвід. Цей досвід він набув в Одесі, де тривали його юнацькі роки.
Його батько, видатний український діяч, письменник, Іван Липа, зміг дати синові прекрасну та глибоку українську освіту, що спиралась на найкращі тогочасні інтелектуальні досягнення. Юрій отримав ґрунтовні знання з історії, географії, політики, літератури. Знання іноземних мов дозволило йому глибоко осягнути тогочасні інтелектуальні моделі. Вищу медичну освіту він здобув у Познанському університеті. У 1920-х – 1930-х роках Юрій Липа активно увійшов у культурне життя Галичини та української еміграцїї. Він був послідовником великого націоналіста Дмитра Донцова, одним зі школи «вісниківців», співробітником «Літературно-наукового вісника», що редагував Дмитро Донцов у Львові. Збірники поезій Юрія Липи випромінювали вітальність, боротьбу, бажання вилікувати українців від комплексу меншовартості, угодовства, привчити до наступальності. Ці праці та погляди включили його до кола ідеологів українського модерного націоналізму.
У 1938 році, напередодні переламних світових подій, Юрій Липа розпочав публікацію своє трилогії, трьох видатних праць, що уславили його ім’я. У Львові було видано працю «Призначення України». Праця мала історіософське спрямування. Чітко відповідала на питання про місію України – «призначення України – тільки у ній самій».
Отже, національний егоїзм, бажання першості в усьому, геополітичні прориви. Все це було окреслено яскравими історичними екскурсами та аналізом тогочасної політики, в яку тоді увірвалися яскраві, вітальні, персонажі, на яких покладалася надія покінчити з лівацтвом, допомогти Європі здолати комуністичну загрозу, визволити Україну з під московського яма.
У 1940 році ці надії мали підстави на реалізацію. Натхненний цим, Юрій Липа публікує продовження – «Чорноморську доктрину». Праця започаткувала серію публікації Українського Чорноморського інституту, що був заснований Ю. Липою та його соратниками на еміграції з надією на те, що колись цей центр забазується в Одесі. Вже у «Призначенні України» він часто згадував про Чорноморський регіон, важливість гідрографії, торгівельних шляхів як базису розвитку. Важливий вплив на погляди Ю. Липи мав засновник української географії Степан Рудницький. Вочевидь, одеський досвід Ю. Липи, осягнення ним Моря, Порту, Припортового Міста як соціальних феноменів спонукали його розвинути ідеї про потужність морського геополітичного чиннику, що висловлювалися ще з античних часів (вчення про талассократію – володарювання на морях).
Ключове поняття у доктрині Ю. Липи, взяте ним з архітектури, - СКЛЕПІННЯ. В архітектурних спорудах склепіння перекривають переважно круглі, багатокутні, еліптичні в плані приміщення, і дозволяють перекривати значні простори без додаткових проміжних опор. Україна визначена ним як перекриття моря, тобто країна, що забезпечує сталість великому регіону.
Ю. Липа наголосив на важливості Криму як органічної частини України. Для нього, на відміну від тих, хтось сьогодні у дивний спосіб зрікається на користь «татарськості» (нагадую, що у Криму татари – це лише невеличка національна меншина, великою мірою проросійська та протурецька) від українськості Криму, для Юрія Липи було очевидно – Крим є українською етнічною територією без жодних штучних ханств та автономій, що підірвали б цілісність України.
Увесь текст Ю. Липи – це чітке постулювання українських інтересів, до реалізації яких сучасна Україна приступила тільки нещодавно, під впливом російської агресії. Безкомпромісно він наголошує на прагматичності українських інтересів, національних прагненнях, що продиктовані суворими геополітичними законами виживання. Не реалізуєш їх, не закриєш тили зникнеш. Реалізуєш інтереси – запануєш Третього шляху немає. Того третього, якого шукали та шукають слабкодухі, вічно боючися когось образити. Доктрина Ю. Липи експансивна. Він, безумовно, претендує не тільки на землі «у кордонах 1991 року», але й, так звані, російські, зокрема, Поволжя, Дон. У планах Ю. Липи було створення Балто-Чорноморської осі держав, для контролю над чорноморськими шляхами. Звісно, Україні мала бути відведена первинна роль. Проте, Ю. Липа чудово розумів, що росія не може мати у цих геополітичних комбінація самостійної ролі, бо вона шкодить Україні самим існуванням.
Тому логічним завершенням трилогії була праця славетного 1941 року «Розподіл Росії». У цій праці теж підкреслено значення Чорноморського регіону. Росії немає як держави. Уся територія, що була штучно зліплена шляхом завоювань, має розпастися, деімперіалізуватися, і бути прагматично використана українцями та иншими народами Євразії.
Чорноморська доктрина Ю. Липи підкреслювала значущість флоту, його правильної організації, морської освіти, тісний зв'язок між геополітичними, економічними, політичними візіями. Міцне внутрішнє становище держави є основа його зовнішньої могутності, а не навпаки. Сучасна Україна ще далека від ідеалу Ю. Липи, ідеалу націоналіста. Нам бракує рішучості союзників, зокрема, у Балто-Чорноморській віссі. Проте, сучасна наша держава вже значно чіткіше усвідомила головні тези Ю. Липи. Подальше очищення Одеси та инших причорноморських міст від міазмів рускомірського впливу, зміцнення морської освіти, світоглядного виховання, буде сприяти реалізації доктрини Українського Панування, Чорноморської доктрини як частини Призначення України.
Україна вже приступила до демонтажу росії як головної перешкоди до реалізації Чорноморської Доктрини. Росія палає і далі буде тільки краще для нас та гірше для них. Наша Доктрина – це наша Перемога.
Зв'язатися з нами
Слідкуйте за нами в соцмережах